Враховуючи потреби в соціальній дистанції та максимальному уникненні контактів із поверхнями, одним із найбільш безпечних варіантів пересування став велосипед і піші прогулянки. Великі та маленькі міста світу знаходять відповідь на цю проблему в підтримці мікромобільності. Але що таке мікромобільність, чому її так активно підтримують Нова Зеландія, Франція, Шотландія, США та інші країни і що відбувається у нас?

На фото: вул. Лятошинського, сквер (Житомир, квітень 2020 р.)

Що таке мікромобільність?
Термін «мікромобільність» зазвичай вживається стосовно одномісного транспорту, який має швидкість до 25 – 40 км/год і є зручним для пересування на невеликі відстані. Це – велосипеди, самокати, скейти, ролики, моноколеса й інші. Враховуючи, що технології весь час розвиваються, їх перелік постійно доповнюється. Крім цього, до мікромобільності належать і електричні транспортні засоби і ті, що приводяться в рух м'язовою силою людини. Іноді до мікромобільності відносять пересування пішки, як найдоступнішу форму мобільності.

Першоджерело: Institute for Transportation&Development Policy.
Адаптація інфографіки на українську мову: Київський міський журнал «Хмарочос»

Чому мікромобільність?
Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує присвячувати щонайменше годину фізичній активності на свіжому повітрі кожен день.
Вивчаючи взаємозв'язок між фізичною активністю і здоров'ям група дослідників Великобританії проаналізувала інформацію на основі бази даних , що охоплює Англію, Уельс та Шотландію. Дослідники врахували, яким чином понад 260 тисяч людей щодня дістаються на роботу, зокрема, велосипедом, пішки, громадським транспортом чи комбінацією видів транспорту, а також поцікавилися, який стан здоров'я був у цих людей упродовж п'яти років.
Серед усіх респондентів найменша смертність була серед тих, хто їздив на роботу на велосипеді. Серед них було на 41% менше померлих, ніж серед тих, хто користувався громадським транспортом і тих, хто не був активним під час поїздок. Навіть люди, які їхали лише частину шляху мали на 24% менший ризик померти у порівнянні з людьми, які не мали пересувань активними видами транспорту. Пересування пішки виявилось дуже корисним для роботи серця. Пішоходи мали на 27% менший ризик серцевого нападу чи іншого серцево-судинного захворювання і на 36% нижчий ризик померти від серцевих проблем у порівнянні з людьми, які використовували менш активні види транспорту.
Ці дослідження стають особливо важливими на фоні заяв про те, що від коронавірусної інфекції частіше помирають ті, хто мають хронічні захворювання. Найбільш незахищеними є дихальна та серцево-судинна системи. Тому люди, які пересуваються пішки і на велосипеді, не лише мають менший ризик зараження за умови дотримання соціальної дистанції, а й більші шанси на перенесення інфекції без складних наслідків.
Натомість автомобілі не є альтернативою громадському транспорту. Адже через них утворюються затори і забруднюється повітря, а повітря з високою концентрацією дрібнодисперсного пилу, на думку дослідників Гарвардського університету, сприяє вищій смертності від коронавірусу.

На фото: вул. Перемоги (Житомир, квітень 2020 р.)

Мікромобільність і COVID-19: як реагують в світі?
Як же реагують міста на поширення інфекції і яку роль відіграє мікромобільність під час карантину та в процесі виходу з нього?
У Парижі, наприклад, збільшили кількість велодоріжок. Велосипедистам віддали автомобільні смуги, які відокремили делінеаторами. Заохочувати велопоїздки планують і після карантину. Такі ж заходи впроваджуватимуть не лише на центральних частинах інших міст Франції, але й у міжміському та приміському сполученні. Крім цього, тут існують програми знижок на придбання електричних та вантажних велосипедів.
Щоб скоротити використання громадського транспорту у Боготі, столиці Колумбії, облаштували 76 кілометрів тимчасових велодоріжок лише за одну добу.
В італійській Болоньї вирішили прискорити впровадження Плану сталої мобільності і планують побудувати в 2020 році близько 270 км велоінфраструктури. Це 60% плану, який мали впровадити до 2030 року.
У Мілані планують перетворити більше 20 кілометрів вулиць на тимчасові велодоріжки і широкі тротуари.
А в Будапешті тестують тимчасову велосипедну інфраструктуру під час пандемії, яку залишать і перетворять на постійну, якщо вона буде користуватися попитом серед населення.

Фото з сторінки Lucas Demuelenaere в соцмережі Twitter

Але дії міст не обмежуються розвитком велосипедної інфраструктури. На початку травня 2020 року центр Брюсселя стане зоною вільною від авто з пріоритетом на пішоходів і велосипедистів. Нью-Йорк закриває вулиці для руху автомобілів, щоб люди могли пересуватися пішки на безпечній дистанції. У деяких районах Лондона частину дороги віддали пішоходам аби розширити тротуар і надати можливість утворювати безпечну чергу в магазин чи кафе (з їжею на винос, звичайно).

А що у нас/в Житомирі?
З обмеженням інших видів транспорту в Житомирі з'явилось більше велосипедистів на вулицях міста, але поки що це всі зміни в сфері мікромобільності.

На фото: вул. Перемоги (Житомир, квітень 2020 р.)

З 2014 року в місті встановлюються муніципальні велопарковки та впорядковуються тротуари, але на цьому розвиток інфраструктури фактично закінчується. Загальноміська велоінфраструктура ледь досягає двох кілометрів.

Декілька років тому в Житомирі з'явились плани на систему громадського велопрокату, але вони залишились лише планами. У той час такі системи байкшерінгу вже відкрилися у Львові, Києві, Вінниці, Харкові та Одесі.
Весною 2020 року у Львові запустився прокат електросамокатів. Зараз взяти самокат в оренду можна на трьох локаціях в центрі міста. У Києві систему громадського прокату самокатів поки що обговорюють і тестують. В той час громадська організація U-CYCLE звернулась до уряду з проханням дозволити транзитний рух велосипедистів через парки.
Україна поступово виходить з карантину, і люди мають повертатися до звичного ритму життя і роботи. Якщо не стимулювати здорову поведінку, всі, хто матиме змогу, сяде в автомобіль, інші попрямують у тісний громадський транспорт або залишаться сам на сам зі своїми транспортними проблемами. За декілька місяців українці стали менш активними і менш мобільними. Якщо так триватиме і надалі, ми будемо менш захищеними перед недугами майбутнього. Стимулювання мікромобільності і розвиток інфраструктури може стати хорошою інвестицією в здоров'я населення і сталість міст.

Матеріал підготували Олена Чернишова та Аліна Кундіч для проєкту «TUMI: шлях до школи»
Автор фото: Аліна Кундіч