До Європейського тижня мобільності діти розповіли про своє пересування і дали поради, як людям бути активнішими
Ми поспілкувались з дітьми, які навчаються у Вересівській ЗОШ, ЖЕЛ №24, ЗОШ №8 і ЗОШ №36 до Європейського тижня мобільності (далі – ЄТМ). Саме ці навчальні заклади беруть участь в проєкті «TUMI: шлях до школи». Під час розмови дізнались думки дітей про сталу мобільність, їхнє пересування до школи, активність і що варто змінити в Житомирській міській ОТГ.
ЄТМ – щорічна загальноєвропейська ініціатива (16 – 22 вересня), спрямована на покращення стану довкілля і умов життя в громадах, що заохочує місцеву владу європейських країн запроваджувати та підтримувати сталий розвиток транспорту. У 2020 році тема ЄТМ – «Мобільність з нульовими викидами для всіх».
Розпочнемо знайомство з Єлизавети Ткаченко, учениці Житомирського екологічного ліцею №24. Єлизавета дістається до школи пішки, бо живе неподалік, проте свій маршрут до школи вважає не дуже зручним, оскільки на деяких ділянках немає тротуарів і доводиться йти по проїжджій частині. Тим не менше дівчина любить пересуватись містом пішки.
«Одна з найбільших дистанцій, яку я долала містом, складає близько 30 тисяч кроків. Це майже цілий день. Зазвичай ми ходимо з друзями і навіть не помічаємо, як багато проходимо і як швидко летить час! Мене це перезавантажує. Крім цього, коли ти гуляєш пішки, то у будь-який момент легко можеш змінити свій маршрут, піти, куди хочеш», – розповіла Єлизавета.
На думку школярки, в Житомирі багато проблем, які треба вирішувати першочергово, бо вони загрожують здоров'ю і життю дітей. Наприклад, відсутні тротуари, немає достатнього освітлення, провулки, з яких авто вилітають одразу на людей.
«Я вмію кататись на велосипеді і самокаті, але катаюсь переважно за містом, коли приїжджаю на відпочинок. У Житомирі незручно пересуватись не велосипеді, на мою думку, а водіям не вистачає культури водіння», – вважає Єлизавета.
Почати з простих прогулянок, зарядки зранку, просто більше рухатись містом... такі поради людям від Єлизавети, щоб бути більш активними.
«Під час прогулянки ти відчуваєш природу і просто піднімається настрій. Українці, ходіть більше пішки! Особливо під час карантину, коли небезпечно їздити в маршрутках, де багато людей», закликає людей дівчина.
Ученицю ЗОШ №36 Анну Хіжніченко до школи на авто підвозять батьки, бо вона живе далеко від школи. Іноді школярка дістається на навчання громадським транспортом. Анна вміє і любить кататись на велосипеді, але не може назвати його своїм основним засобом пересування. Щоб безпечно кататись у Житомирі на двоколісному, на думку дівчини, необхідні велосипедні доріжки і веломаршрути по всьому місту.
«Змалечку треба заохочувати дітей, показувати їм приклади, чому неактивність є шкідливою», – вважає учениця ЗОШ №36, а ще переконана, щоб бути активною людиною насамперед потрібно мати бажання бути такою.
Дівчина брала участь у Таборі мобільності та проведенні пішохідного аудиту інфраструктури навколо школи в рамках проєкту «TUMI: шлях до школи» і зізналась, що відтоді по-іншому подивилася на наше місто.
«У нас багато проблем, яких я раніше не помічала, але і варіантів вирішення цих проблем не менше», – розповіла Анна.
На її думку, потрібно проводити масові бесіди з водіями про те, як себе поводити на дорозі, а усім житомирянам і гостям міста школярка радить бути уважними і не порушувати правила дорожнього руху.
Ангеліна Горкуша навчається у Вересівській ЗОШ і пересувається до школи пішки або на авто.
«У моїй сім'ї лише в мене є велосипед. Зазвичай я їжджу на велосипеді в магазин, до бабусі, на зустрічі з друзями. Велосипед – це зручний і швидкий засіб пересування на короткі дистанції», – такі думки Ангеліни до Європейського тижня мобільності.
За словами школярки, коли хороша погода і немає дощу вона ходить до школи пішки, а коли йде дощ, то її підвозить мама.
«Якщо в дощ я буду ходити пішки, то буду приходити до школи уся брудна, бо в нас погані дороги», – розповіла дівчина.
А для того, щоб бути більш активними і здоровими, на думку Ангеліни, людям треба більше гуляти, ходити пішки, займатись спортом, а не сидіти вдома і в гаджетах.
Зазвичай учня ЗОШ №8 Михайла Талько до школи на авто підвозять батьки. Іноді школяр дістається на навчання громадським транспортом, а от пересуватись по місту любить пішки, особливо в компанії друзів і якщо немає обмежень по часу.
«Я вважаю себе активною людиною, бо більшу частину часу по місту пересуваюсь пішки. Найбільшу дистанцію, яку долав, орієнтовно складала 25 тисяч кроків. Це був візит до Києва», – ділиться Михайло.
Юнак також розповів, що вміє кататись на велосипеді, але так склалось, що до велоїзди бажання ніколи не мав. Хоча школяру подобається, коли люди надають перевагу екотранспорту. За словами Михайла, у всіх нас є можливість ходити пішки, але не у всіх є мотивація і бажання це робити.
«На жаль, ми всі дуже ліниві. Щоб бути більш активним, крім можливостей, людині потрібно мати мотивацію, – переконаний учень ЗОШ №8. – Коли ти кажеш, доводиш людям, що вони будуть більш здоровими, то це не працює. Ніхто за своїм здоров'ям не стежить. Лише коли людина хворіє, то згадує про своє здоров'я».
На думку Михайла, фундаментом звичок дитини є сім'я, а далі на неї впливає соціум.
«Нам усім (і пішоходам, і водіям) треба думати один про одного, бути більш толерантними, розуміти проблеми інших, вникати в них і пам'ятати, що ми можемо помінятись місцями: водій може стати пішоходом, а пішохід пересісти на авто», – підсумовує Михайло.
Богдана Волинець навчається у Вересівській ЗОШ і найчастіше пересувається пішки, а іноді – на велосипеді або автобусі. На думку Богдани, шлях до школи є небезпечним, бо по дорозі можна зустріти безпритульних собак і машини, що мають велику швидкість, а ще не всюди є тротуари та освітлення. «Так бути не повинно», – переконана Богдана.
«Я катаюсь на роликах, самокаті, велосипеді, бо мені це подобається. Переважно катаюсь разом із друзями, – розповіла школярка. – Щоб бути активними і більше ходити, я вважаю, що потрібно, щоб люди не лінувалися це робити».
Анастасія Захарченко з ЗОШ №36 на навчання дістається громадським транспортом або пішки. Дівчина вважає себе достатньо активною, але якщо у неї немає десять додаткових важких речей: спортивної форми тощо у руках, наявність яких змушує обирати громадський транспорт.
«Я вмію кататись на велосипеді, на роликах, на скейті і, можна сказати, що люблю цим займатися. А задумалась я тому, бо якби по-справжньому це любила, то робила б це частіше, а не раз на місяць», – зізналась Анастасія.
За словами школярки, зараз для водіїв робиться дуже багато, а для пішоходів майже нічого і наводить приклад тротуарів. Вони мали б бути ширшими і кращої якості, ніж є зараз, на думку Анастасії.
«Щоб бути більш активною, я вважаю, що людина має це хотіти. Якщо вона сама не хоче ходити більше, щоб бути більш здоровою, красивою, то її змушувати немає сенсу, бо це нічого не змінить», – вважає учениця ЗОШ №36.
Учениця ЖЕЛ №24 Олеся Расквасова до школи пересувається громадським транспортом.
На думку Олесі, на спосіб пересування дітей найбільше впливають їхні батьки, оскільки вони хвилюються чи діти безпечно дійдуть до школи. Крім цього, на вибір дітей впливає інфраструктура.
«Я не вмію кататись на велосипеді, на роликах і на скейті, але з задоволенням хотіла б навчитись. Думаю, це допомогло б мені пересуватись не лише в школу, а й містом, – зізналась Олеся. – Я живу далеко від школи і для того, щоб щодня носити важкі речі, підручники тощо громадський транспорт – найкращий вихід. Коли маю більше часу, то намагаюсь пересуватись пішки».
Школярка не вважає себе достатньо активною, оскільки розуміє, що в її житті можна багато що змінити. За словами Олесі, треба розвивати велоінфраструктуру.
«Я пересіла б на велосипед, якби поруч була досвідчена людина старшого віку, яка могла б мене навчити, як правильно їздити на двоколісному і деякий час усе підказувати та контролювати, щоб не було страхів, – такими думками поділилась Олеся в рамках Європейського тижня мобільності. – Мені дуже хотілося б, щоб уроки фізкультури були трохи іншими, щоб це не були уроки, через які ми пересідаємо на громадський транспорт, бо несемо свою спортивну форму, а були б корисні і практичні уроки. Наприклад, з їзди на велосипеді та роликах».
Ілля Шкуринський навчається в ЗОШ №8 і до школи дістається пішки або громадським транспортом. Тим не менше, на думку учня, ходити пішки не завжди безпечно, бо авто часто паркуються на тротуарах і людям доводиться рухатись проїжджою частиною.
«Я вмію кататись і на велосипеді, і на скейті, і трохи на роликах, але перевагу надаю скейту. З скейтом я здружився з дитинства, а найбільше мені подобається ходити пішки», – розповів Ілля.
За словами школяра, проєкт «TUMI: шлях до школи» відкрив очі на все, що є навколо нас, а ще що він почав звертати увагу на те, на що раніше не звертав увагу і на те, що так бути не повинно.
«Дорослим (батькам) необхідно розмовляти з дітьми, розказувати про переваги активного способу життя. В садочку важливо все пояснювати вихователям, бо діти всмоктують у себе всі приклади, звички, як губки. Потім важливою є роль школи. А почати можна з уроків фізкультури. Вони не повинні бути однотипними, а мають бути цікавими і різноманітними. Тоді вони будуть подобатись дітям», – вважає Ілля.

Спробуйте більше пересуватись без шкоди для довкілля: пішки, на велосипеді або самокаті, трамваї чи тролейбусі. Експериментуйте і будьте активними, адже життя – рух!

Матеріал підготувала Аліна Кундіч до Європейського тижня мобільності для проєкту «TUMI: шлях до школи»

Наші контакти
Координаторка проекту
Аліна Кундіч
+38 096-409-92-61
tumi.zt.ua@gmail.com
Комунальна установа «Агенція розвитку міста» Житомирської міської ради
м. Житомир, вул. Покровська, 4
(2-й поверх)
Офіс: +38 094-145-85-78